|
|
| |
|
| 1. |
На предприятии грузовой автомобиль снят с учета в августе 2004года и продан в сентябре 2004года. Налог на транспорт оплачивался предприятием ежеквартально. Должно ли предприятие продолжать платить налог на транспорт за ІІІ и ІV квартал, если автомобиля на балансе предприятия уже нет? |
| |
Відповідно до ст. 6 Закону України від 11.12.91 № 1963-ХІІ “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” (з відповідними змінами та доповненнями (далі – Закон), податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичною особою самостійно за ставками на рік, зазначеними у статті 3 Закону. Розрахунок суми податку складається на підставі звітних даних (балансу) про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року і подається юридичною особою до податкових органів за місцем свого перебування та за місцем постійного базування транспортних засобів у порядку і терміни, встановлені Законом.
Визначена у розрахунку сума податку вважається узгодженою сумою (п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181-Ш) і сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, на спеціальні рахунки відповідного бюджету.
Закон не передбачає проведення перерахунку суми податку і подання додаткового розрахунку до органів державної податкової служби у разі зняття протягом року транспортних засобів з обліку з будь-яких причин (в тому числі у зв’язку з їх відчуженням), тому сума податку, визначена в поданому до податкового органу розрахунку, є остаточною і сплачується юридичною особою повністю у зазначені терміни. |
| |
|
| 2. |
Підприємство має ліцензію на право збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатура, склобій, відходи полімерні, відходи гумові, у тому числі зношені шини, матеріали текстильні вторинні). Чи є цей перелік вичерпним? Чи необхідно отримувати ліцензію на заготівлю дерев’яних відходів? |
| |
(19.01.2008) Відповідно до п.38 ст. 9 Закону № 1775-ІІІ ліцензуванню підлягає збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України).
Законом України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР "Про відходи" (зі змінами та доповненнями) визначено, що збирання і заготівля відходів як вторинної сировини - це діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.
Перелік окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 183. До зазначеного Переліку входять такі види відходів:
• макулатура;
• склобій;
• відходи полімерні;
• відходи гумові, у тому числі зношені шини;
• матеріали текстильні вторинні;
• використана металева тара (ящики, фляги, каністри, банки, зокрема алюмінієві банки з-під напоїв, балончики).
Враховуючи зазначене, у цьому випадку підприємство не має право здійснювати збирання, заготівлю використаної металевої тари (ящики, фляги, каністри, банки, зокрема алюмінієві банки з-під напоїв, балончики). Стосовно заготівлі дерев’яних відходів, така діяльність не підлягає ліцензуванню, оскільки до Переліку окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягає ліцензуванню, не включено дерев’яні відходи. |
| |
|
| 3. |
(21.05.2004) Чи потрібно суб’єкту господарювання звертатися до органу ліцензування щодо перереєстрації ліцензії у випадку, коли перейменовано вулицю або змінено нумерацію будинків, що зазначені у ліцензії? |
| |
Статтею 16 Закону № 1775-ІІІ визначено підстави для переоформлення ліцензії, а саме:
зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов’язана з реорганізацією юридичної особи)або прізвища, ім’я, по батькові фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності;
зміна місцеперебування юридичної особи або місця проживання фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності;
зміни, пов’язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, вказаного в статті 9 цього Закону.
Згідно з листом Держпідприємництва України від 02.10.2003 № 2-432-829/5754 чинним законодавством не передбачено обов’язкового внесення змін до ліцензії суб’єкта господарювання на здійснення певного виду господарської діяльності у разі зміни назви вулиці або номерів будинку. |
| |
|
| 4. |
За виявлені перевіркою порушення податкового законодавства працівниками ДПІ складено протоколи про адміністративні правопорушення на директора та головного бухгалтера підприємства і начальником ДПІ винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення, якими притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 85 руб
. кожного. Головний бухгалтер підприємства оскаржив зазначені дві постанови, однак скарга була розглянута по суті лише в частині постанови по справі про адміністративне правопорушення, винесеної щодо головного бухгалтера. Чому та чи правомірні такі дії органу державної податкової служби? |
| |
Статтею 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої винесено постанову, а також потерпілим.
У нашому прикладі, у разі незгоди директора підприємства з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності він мав право в установленому Кодексом України про адміністративні правопорушення порядку та строки особисто оскаржити постанову.
Враховуючи, що директор підприємства не оскаржував постанови по справі про адміністративне правопорушення, то орган державної податкової служби мав законні підстави не розглядати скаргу головного бухгалтера підприємства по суті в частині постанови, винесеної щодо директора підприємства, роз’яснивши при цьому порядок оскарження постанов по справах про адміністративні правопорушення. |
| |
|
| 5. |
( 04.10.2004 ) Перевіркою підприємству донараховано 12 тис. руб
. податку на прибуток і податковою інспекцією застосовано 6 тис. руб
. штрафної санкції з посиланням на пп. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України №2181-III. Підприємство за період, який перевірявся, декларації з податку на прибуток до податкової інспекції не подавало. Чи правомірно застосовано штрафну санкцію та чи правильно визначено її суму? |
| |
( 04.10.2004 ) Аналогічні запитання виникають також і в податківців, тому звернувшись до положень ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” можна впевнено сказати, що податкова інспекція допустилася помилки при застосуванні до підприємства штрафної санкції.
За зазначених у запитанні обставин (податкові декларації не подавалися, а оподатковувані обороти і суми податкових зобов’язань мали місце) штрафну санкцію необхідно застосувати відповідно до норм пп. 17.1.1 і 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III, а саме: за неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, необхідно застосувати до підприємства штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Крім цього, додатково до штрафу, встановленого пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону, до підприємства необхідно застосувати штраф у розмірі десяти відсотків від суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п’ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов’язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У зв’язку з тим, що у запитанні не повідомляється про кількість податкових періодів, за які не були подані податкові декларації та кількість місяців затримки податкової декларації, то перевірити чи правильно визначена сума штрафу не можливо і вона може бути меншою або більшою від застосованої, в залежності від зазначених показників. |
|
|
|